Студенти Університету Короля Данила та Коледжу ім. С. Граната взяли участь у заході «На варті наших душ Небесна Сотня». Година-реквієм приурочена до Дня вшанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні.
За день до шостих роковин смерті Героя Небесної Сотні Романа Гурика зі студентами зустрівся його дідусь Мирослав Базилько.
«Коли бабуся останні кілька днів дзвонила Романові і просила повертатися, він казав: поїдуть всі – поїду і я», – згадує дідусь Романа останні розмови з онуком.
Справжній Роман, на думку рідних, був не дуже схожим на той образ, який створило телебачення. Харизматичний, веселий, іноді з зеленим волоссям, іноді біле. Ходив в подертих джинсах. Хотів дітей. Любив життя.
«В місті всі знають про Романа Гурика. Він справжній герой. Але з вуст його дідуся почути про життя хлопця, його мотиви, зрозуміти, що рухало молодого студента, як я, стояти на Майдані до останнього, сприймається ближче й болючіше. Говорю і мороз шкірою», – розповідає студент юридичного факультету Університету Короля Данила Юрій Романчук.
Гостем заходу був також керівник Івано–Франківського обласного осередку Цивільного Корпусу Азов Сергій Сивачук та Наталія Мандроцин художній керівник Центрального Народного Дому м. Івано-Франківська.
«ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ – саме цими словами Україна проводжала в останню путь своїх синів та дочок. Тих, хто загинув за свою країну, за свій народ. Від нас пішли найкращі. Ті кому для кого «справедливість», «гідність», «свобода» і Україна були не просто словами, а сенсом життя. Спочатку вони вимагали права вибору. Потім їм довелося вимагати права жити. І хоч кулі снайперів – це вагомий аргумент, але ні кулі, ні гранати, ні нелюдська жорстокість не змогли перемогти цих людей. Вони гинули, та не здавалися… Кожен із них заплатив за свої переконання найвищу ціну – життя. Так з’явилася Небесна сотня», – пояснює Наталія Мандроцин.
